Аграрний сектор України стикається з гострою нестачею кадрів, що загрожує його стабільності та ефективності. Причиною такого дефіциту є мобілізація та міграція, які значно скоротили кількість працівників у сільському господарстві.
Мільйон втрачених працівників
За словами заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Дениса Марчука, нині в агросекторі бракує понад мільйон працівників, що становить понад половину від загальної кількості. Він пояснив, що з березня 2022 року мобілізація торкнулася насамперед мешканців сільської місцевості та працівників аграрних підприємств, і цей процес триває вже три роки.
Навіть механізм бронювання не вирішує проблему. Спершу дозволялося бронювати лише 50% персоналу, а з кожною новою хвилею мобілізації ця частка зменшується, що поглиблює кадровий дефіцит.
Жінки та іммігранти – вихід із кризи?
Банкіри, які брали участь у круглому столі “Агрокредитування: як фермерам отримати кошти на посівну”, вказали на критичний стан із залученням персоналу.
Начальник управління по роботі з клієнтами Кредитвест Банку Місак Арзуманян зазначив, що перекваліфікація жінок на трактористів та механізаторів є складним завданням, оскільки далеко не всі готові працювати в таких умовах.
Керівник альтернативних каналів продажів “АгроФабрика” ОТП Банку Павло Гузирь наголосив, що дефіцит кадрів стає ключовим ризиком у довгостроковій перспективі для аграрного бізнесу.
У цій ситуації вихід вбачають у залученні іноземних працівників. Представник ПУМБ Роман Клименко заявив, що через три роки українські поля можуть обробляти іммігранти з Бангладеш, оскільки люди шукають кращих умов життя та заробітку.
Чи врятує агросектор імпорт робочої сили?
Проблема залучення іноземців уже обговорюється в інших галузях. Наприклад, закарпатське підприємство “Ламелла” спеціалізується на меблевому виробництві та наймає працівників із Бангладеш через міжнародних рекрутерів.
Водночас Конфедерація роботодавців застерігає: залучення некваліфікованих працівників без підтвердження їхньої компетенції може призвести до зниження ефективності виробництва та довгострокових проблем у галузі.
Таким чином, українське сільське господарство стоїть перед вибором між модернізацією, адаптацією до нових реалій або ж залежністю від іноземної робочої сили.
