Аграрії України, до війни, вирощували зерна понад 100 млн тонн, з яких понад 50 млн експортували закордон.
Блокування морських портів завдало сильного удару по аграрній економіці України і світу. Через війну, вартість транспортування зерна морем значно зросла і наблизилася до вартості транспортування залізницею та автомобільним транспортом – майже 150 євро за тонну. Витрати на транспортування забирають значну частину прибутку аграріїв.
В умовах подорожчання енергоносіїв, добрив та насіння, в умовах постійних ризиків для “зернового коридору”, в Україні мають розвиватися резервні канали збуту зерна.
Як не втратити прибутковість рослинництва, збільшити додану вартість в Україні, наповнити економіку України податками, створити нові робочі місця?
Відповіді на ці питання нам дав Микола Бабенко – керівник Асоціації «Мʼясної галузі» та Центру підвищення ефективності в тваринництві.
– Ціни на свинину подвоїлися. Чи справді розвиток свинарства під час війни може серйозно покращити економіку у аграріїв-рослинників, а населення врятувати від неконтрольованого росту цін на мʼясо?
– Розвиток свинарства – недостаючий елемент для ефективності рослинництва в нашій державі. Україна експортує закордон переважно фуражне зерно, тобто для годівлі тварин та птиці. Логічно, що збільшивши потужності тваринництва в Україні, ми збільшимо внутрішнє споживання зерна та збільшимо експорт продукції тваринництва. Нам потрібні нові робочі місця, нам потрібно піднімати рівень заробітних плат та економіку держави, а для експорту мʼяса і мʼясних виробів логістичних потужностей треба в 10 разів менше. До того ж, мʼясо у світі дорожчає швидше за зерно. Наприклад, ціни на свинину у світі майже подвоїлись через подорожчання кормів.
– А скільки кормів споживає українське свинарство зараз та скільки може споживати?
– У 2022 році свинарство України використає менше 3 млн т кормів. У перспективі, споживання кормів у свинарстві зросте до 10 млн т на рік за програмою розвитку мʼясної галузі “Нове свинарство 2025”.
Крім потроєння споживання кормів з 3 млн т до 10 млн т, додана вартість, тільки від свинарства, зросте вдесятеро, з 13,2 млрд грн до 132 млрд грн за рік.
– За рахунок чого можливий ріст доданої вартості аж настільки?
– Інтенсифікація виробництва та зниження собівартості. Порівнюємо, наприклад Бельгією з Україною. Бельгія в 20 разів менша за територію України, а свиней в Бельгії утримується на свинокомплексах в 2 рази більше, ніж на свинокомплексах України до війни. Виникає логічне питання «Чому в Україні таке мале поголів‘я свиней?» Пояснення у великій різниці у собівартості свиней. Зокрема, витратах кормів на 1 кг живої маси.
У Центра підвищення ефективності в тваринництві, що представляє Україну у світовій мережі дослідників ефективності в свинарстві InterPIG є інформативне порівняння витрат кормів за 2019 рік. Чому 2019? Бо тоді не було війни, не було COVID-19, а ціни на корми і свинину були стабільні, прогнозовані, економічно обґрунтовані. Статистичні дані, в Україні корми в 2019 році були на 29-34% дешевші ніж в ЄС, однак витрати кормів у собівартості свиней в Україні були на 40% вищі, ніж середній показник по ЄС, та вдвічі вищі від Бразилії, США та Канади.
Навіть, у 2022 році, із зниженням цін на зерно в Україні і подвійним ростом цін на свиней, у одиниць свинокомплексів прибуток з кожної вирощеної свині 110 кг більше 3000 гривень, а так, переважно 1500 гривень і менше.
– Як таке можливо? Чому в Україні така ситуація зі свинарством?
– На це є дві причини.
Перша – фальшування з кормами. В Україні ця проблема багаторічна і носить масовий характер. Що на свинокомплексах, що у домогосподарствах, годують свиней, як правило, незбалансованими рецептами кормів, що зменшують в рази прибутки свинарів. Тому в Україні свині виростають до 110 кг не 5 місяців, а 6, а то і 7-8 місяців. Кожен додатковий місяць відгодівлі – перевитрати на 700 грн на голову кормів.
Друга – фальшування з генетикою. “Псевдогенетика” – таке саме масове явище в Україні, як і “псевдокорми”. Роками в Україні продають під видом племінних свиней звичайну відгодівлю, імпортну чи вітчизняну. Тому замість відлучених 14-16 поросят на свиноматку на опорос свинарі отримують добре, якщо вполовину менше – 10-12.
От і виходить, при дешевому зерні і дешевших на ⅓ кормах, у собівартості свиней, витрати кормів на ⅓ вищі. На жаль, в ефективності вирощування свиней з 2019 року в Україні мало що змінилося.
– Імпортна свинина в Україні, що постійно тисне на внутрішні ціни на свиней є підтвердженням вищесказаного?
– Саме так. Імпорт можливий, лише, коли ціна в Україні вища за ціну за кордоном. Свинарів часто підбурюють виступати проти імпорту свинини, а ми закликаємо і допомагаємо знижувати собівартість, щоб Україна могла не імпортувати свинину, а експортувати.
До війни, в Польщі, Німеччині, в магазинах свинина і вироби з неї коштували, доходило, що вполовину дешевше ніж в Україні. А це вже соціальна проблема. Мінімальна заробітна плата, наприклад в Німеччині, в 6 разів вища ніж в Україні, в Польщі в 3 рази вища за нашу. От і виходить, що українці ще до війни витрачали на їжу не 10-20% доходів, а 60% – в 3-6 разів більше ніж в країнах ЄС не тільки через менші доходи, а і через дорожчі продукти, свинину, зокрема.
– Хто чинить перепони розвитку свинарства в Україні, хто призвів до його занепаду?
– У кожної проблеми в державі є прізвище, імʼя, по-батькові. У блокування розвитку свинарства та мʼясної галузі вони теж є, і я називав їх багато разів.
Так в Україні склалося, що деякі асоціації створювалися на протистоянні і лобіюванні інтересів кількох великих учасників в шкоду інтересам решти, менших учасників, та і цілих галузей. Так є в свинарстві.
– Як відбулося, що ціни на свиней в Україні виросли вдвічі від довоєнних, тоді як ціни на зернові і білкові для свиней зменшилися в рази?
– Дефіцит свиней – наслідок тривалого блокування розвитку свинарства в Україні, стимулювання закриття тисяч свинокомплексів. З 2015 року в Україні закрилося 2190 свинокомплексів, залишилося 1000. У 2021 році, до війни, були створені ще більші умови для дефіциту свиней – блокування імпорту генетики на 8 місяців. Найбільшого удару це завдало, коли через бойові дії на сході України, закривалися великі свинокомплекси, а компенсувати потужності, завезти маточне поголівʼя в інші області України – можливість була заблокована. У 2022 утворився великий дефіцит свиней і штучно великі виробники свиней вдвічі підняли ціни, не дивлячись на значне зниження цін на корми.
– Яким Ви бачите “Нове свинарство”?
– Нове свинарство – це партнерство у всьому ланцюгу – вирощування і переробка. Це не обʼєднання проти когось, а обʼєднання задля заробітку всього ланцюга. Не так, як було в минулі роки – рік чи кілька заробляють мʼясопереробники, а свинарі працюють в нуль чи в мінус, потім навпаки. Ми повинні створити нову систему взаємовідносин і партнерства, коли буде прогнозованим і гарантованим прибуток у всьому ланцюгу і назва цієї системи – Нове свинарство.
– Назвіть головні задачі “Нового свинарства 2025”
– Головні задачі НС 2025:
1. Чотирикратне збільшення поголівʼя свиней в Україні завдяки найнижчій собівартості українських свиней у світі
2. Підвищення престижності роботи та рівня оплати праці у свинарстві
3. Доступні ціни на мʼясо для населення
4. Експорт 2 млн т свинини у глобальний ринок
5. Стабільний та високий прибуток у всьому ланцюгу з доданою вартістю до 6 млрд євро щороку (при поточних цінах на корми і свинину).
