promo-zsm
promo-zsm

Названо п’ять головних помилок тваринницького бізнесу в Україні

Названо п'ять головних помилок тваринницького бізнесу в Україні
pigcentre

Гендиректор Центру підвищення ефективності в тваринництві та виконавчий директор Асоціації “М’ясної галузі” нагадав про що треба пам’ятати власникам, які прагнуть зробити тваринницький бізнес ефективним.

Незважаючи на високий потенціал аграрної галузі України, один з її найважливіших секторів, який генерує додану вартість рослинництву — тваринництво, перебуває не в найкращому стані. Поодинокі великі, частіше вертикально інтегровані підприємства вирощують свиней і корів із прибутком. Основна ж маса великих, середніх і малих ферм працюють у нуль або в мінус. Причому ці підприємства є постачальниками сировини чи не для 90% переробників, тож м’ясна і молочна галузі є заручниками цієї ситуації. Є декілька головних помилок власників бізнесу в тваринництві, які призводять до мільйонних втрат і розчарування в перспективах бізнесу в тваринництві.

Засилля імпорту та дотації Євросоюзу

Практика пошуку «зовнішнього ворога» для відволікання уваги від власних проблем характерна не тільки для великої політики, а й для бізнесу. Лобіювати загороджувальні мита або повну заборону на імпорт м’яса, молока та продуктів з них куди простіше, ніж розвивати власне виробництво за європейськими стандартами. За розмовами про низьку якість імпорту замовчуються проблеми з якістю української сировини.

Часто побоювання з приводу неконкурентоспроможності вітчизняних виробників аргументуються великими обсягами дотацій в ЄС. Однак, наприклад, на свинарство дотацій в ЄС немає, а на велику рогату худобу вони становлять в перерахунку лише 1 грн на 1 кг сирого молока. Наш досвід доводить, що завдяки ефективному використанню кормів, профілактиці захворювань, контролю ефективності технологічних процесів собівартість тієї ж свинини в Україні може бути нижчою, ніж в ЄС. Наприклад, у свинарстві з сьогоднішніх 45-50 грн собівартість можна зменшити до 35 грн за кілограм живої маси, в молочному скотарстві — з 10 грн до 6 грн, як це є в країнах з розвинутим тваринництвом.

Сподіваються на підвищення закупівельних цін

Низьку закупівельну ціну на сировину називають однією з головних причин збитковості тваринницького бізнесу. Галузеві асоціації тваринників і свинарів розгойдують тему підвищення закупівельних цін для виведення бізнесу хоча б в нуль.

По-перше, переробні підприємства в Україні закуповують свиней і сире молоко за одними з найвищих у світі цінами. По-друге, безпідставне, не пов’язане зі зростанням платоспроможності населення підвищення цін — це шлях в нікуди. Такі заходи відразу позначаються на кінцевій продукції — м’ясі, ковбасах, сирах та інших продуктах переробки м’яса та молока. Обсяг споживання м’яса і молока різко падає, у м’ясних і молочних продуктах зростає частка низькоякісної сировини, і про конкурентоспроможність на європейському ринку, та і на внутрішньому в конкуренції з продуктами з ЄС, говорити не доводиться.

Занадто велика довіра менеджменту

Часто Центр підвищення ефективності в тваринництві, який я очолюю 10 років, змушений рекомендувати міняти керівництво підприємств, яким ми надаємо антикризовий консалтинг.

Низький рівень знань, корупція, відкати від постачальників кормів і ветеринарних препаратів, надмірне використання антибіотиків, сірі схеми продажів поголів’я, молока — це далеко не повний перелік тих проблем, які полегшують гаманець власників на мільйони гривень щороку. Відслідкувати такі схеми непросто, але інакше про високу рентабельність не може бути і мови, на скільки б не підвищувати закупівельні ціни (а резерву купівельної спроможності населення для цього наразі немає). Типові приклади, що ми зустрічали.

На одному свинокомплексі керуючий за рахунок описаних махінацій зумів побудувати собі аналогічну ферму в сусідній області. Попередній свинокомплекс був доведений майже до банкрутства. А скільки ще таких прикладів є по Україні?!

Інший власник, незважаючи на поточну збитковість бізнесу, пішов на поводі у менеджменту і почав розширення виробництва. Особистий мотив менеджменту зрозумілий — масштабні проекти забезпечують безліч можливостей для збагачення. Але у підсумку для власника вже два свинокомплекси стали працювати неефективно, а щомісячні збитки просто подвоїлися.

Не автоматизують облік з контролем собівартості

Як би дивно це не звучало, але більшість середніх і малих підприємств, навіть тих, що належать до аграрних підрозділів великих фінансово-промислових груп, свиней, корми і ліки рахують «на око». Відсутність нормальної системи обліку призводить до того, що менеджмент так само «на око» планує приріст поголів’я, закупівлі та витрати кормів і ветеринарних препаратів.

Як правило, ні керуючий, ні тим паче власник не скажуть, скільки свиней та якого віку є в господарстві на поточний момент, яка вага тварин, скільки споживають корму та скільки мали б споживати, скільки витрачають ліків і скільки мали б витрачати. Але якщо не виростити свиню до 110 кг за 5, або хоча б 6 місяців — далі починається втрата прибутку свинокомплексу і часто просто збитки. В Україні в середньому на свинокомплексах свиней відгодовують до такої ваги за 7–8 місяців, а на папері пишуть 6.

За наявності автоматизованого обліку і спеціалізованої програми, яка синхронізується з бухгалтерією, таких випадків просто не може бути і наявне поголів’я завжди актуальне, а в програмі PigCentre, наприклад, можна ще і собівартість контролювати, в реальному часі, кожної технологічної групи. Поголів’я супроводжується від народження до продажу. Це дозволяє здійснювати довгострокове планування, чого на багатьох свинокомплексах досі немає.

pigcentre

Такі системи, з досвіду їхнього впровадження, вирішують і деякі проблеми з менеджментом, керувати свинокомплексом стає простіше, а у власника з’являється об’єктивний критерій оцінки роботи підприємства — собівартість.

Переоцінюють данський, голландський, французький або будь-який інший «таємний» досвід і при цьому скептично ставляться до передових технологій

За свої 20 років у тваринництві я досить глибоко вивчив досвід роботи виробників у різних країнах світу. Мій висновок може здатися єрессю багатьом консультантам — ніяких «данських» чи «голландських» технологій або методів вирощування свиней чи корів не існує.

Є особливості у локальному кліматі та попиті на той чи інший вид м’яса, до яких пристосовують вирощування тварин. Технологія ж скрізь однакова, сучасна — правильна, раціональна годівля, комфортне утримання, вчасна профілактика захворювань, якісний облік процесів і тримання руки на пульсі нових ефективних технологій та собівартості.

Наприклад, ЄС вже давно переважно годує свиней рідкими кормами. В Україні на цій технології працюють лише кілька свинокомплексів — і ті використовують для рідкої годівлі не відходи, як на заході, а комбікорми з якісних зернових, лише розбавлені водою. Така рідка годівля «по-українські» лише збільшує собівартість. Пропонувати нашим свиноводам технологію рідкої годівлі на відходах сьогодні — це все одно, що у XVIII столітті розповідати про космічні кораблі. І причина не тільки в лобізмі виробників «традиційного» обладнання, а й у консерватизмі самих власників бізнесу.

Ще один універсальний резерв для підвищення ефективності всієї м’ясної галузі — в інтенсифікації процесів кооперації та вертикальної інтеграції між виробниками та переробниками. За нашою аналітикою та оцінкою досвіду інших країн, ця стратегія може вивести українське свинарство у десятку світових лідерів, дозволить відмовитися від імпорту без будь-яких штучних заборон та забезпечити українців достатнім обсягом якісних і доступних м’ясних продуктів.

Вітаємо 👋
Бажаєте отримувати актуальні новини?

Введіть у поле свій E-mail та отримуйте новини на пошту

Ми не надсилаємо спам!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *