Розділ визначає рамку для діалогу: покращення захисту тварин, спільне розуміння застосовних норм і посилення боротьби зі стійкістю до антимікробних препаратів. Сторони діють у логіці підходу «Єдине здоров’я» (One Health).
У документі зафіксовано, що неналежне застосування таких препаратів у тваринництві, «особливо нетерапевтичне», може сприяти появі резистентності та створює ризик і для людей, і для тварин.
Співпраця охопить розробку та впровадження настанов, стандартів і рекомендацій відповідних міжнародних організацій. Окремо згадані національні ініціативи та плани щодо розсудливого й відповідального застосування антимікробних препаратів у тваринництві та ветеринарній практиці.
Робоча група і механізм обміну даними
Для реалізації зобов’язань створять Робочу групу з добробуту тварин та антимікробної резистентності. Вона забезпечить обмін інформацією, знаннями й досвідом і зможе залучати експертів до окремих напрямів роботи. За потреби група передаватиме дані Підкомітету із санітарних і фітосанітарних заходів.
Кожна сторона зберігає право визначати рівень власних заходів щодо добробуту тварин. Умова одна: заходи мають ґрунтуватися на наукових даних і стандартах міжнародної організації.
Санітарні заходи, зонування та сертифікати
Проміжна угода містить і розділ про санітарні та фітосанітарні заходи, які прямо чи опосередковано впливають на торгівлю. Заходи мають опиратися на наукові принципи та міжнародні стандарти; для здоров’я тварин орієнтирами визначено Кодекс здоров’я наземних тварин і Кодекс здоров’я водних тварин WOAH.
Документ визнає принцип зонування у торгівлі тваринами, продукцією та побічними продуктами тваринного походження. Країна-імпортер оцінює ветеринарно-санітарний статус території експортера на основі наданих доказів. Це дозволяє адаптувати торгові заходи до регіональної ситуації з хворобами й не зупиняти торгівлю там, де це не потрібно.
Ветеринарні сертифікати мають опиратися на стандарти Codex Alimentarius і WOAH. Експортер забезпечує контроль відповідності — зокрема інспекції на місцях на основі оцінки ризику. Імпортер може аудитувати компетентні органи та системи інспектування експортера; характер і частота аудитів визначаються ризиком продукту, історією перевірок і наявною інформацією.
Якщо партію з ветеринарним сертифікатом відхиляють, компетентний орган експортера отримує правову підставу рішення, детальні результати лабораторних досліджень і використані методи.
Угода встановлює зону вільної торгівлі й має проміжний характер: згодом її інтегрують у модернізовану Глобальну угоду, після набуття чинності якої проміжний документ припинить діяти. Перед застосуванням його мають схвалити обидві сторони за внутрішніми процедурами.
Для українського регулятора це чіткий орієнтир: ЄС переносить вимоги щодо добробуту тварин і обігу антимікробних препаратів із внутрішнього права у текст торгових угод з третіми країнами. Отже, адаптація національного законодавства в межах євроінтеграції охоплює не лише умови утримання тварин, а й контроль за нетерапевтичним застосуванням антибіотиків та заборону їх використання як стимуляторів росту.
Для експортерів практичне значення має санітарна частина: посилання на кодекси WOAH і Codex Alimentarius, право імпортера аудитувати компетентні органи та інспекційні системи, а також визнання зонування. Останнє дає механізм зберігати торгівлю з незаражених зон під час локальних спалахів — питання, критичне для країн з регіональними обмеженнями через хвороби тварин.
Угода прямо визнає, що «тварини є істотами, здатними відчувати», і містить зобов’язання обох сторін краще застосовувати стандарти добробуту тварин Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (WOAH).
У тексті документа сторони також визнають, що «антимікробна резистентність становить серйозну загрозу здоров’ю людей і тварин». Окремо зафіксовано цінність ширшої співпраці у дослідженнях у сфері добробуту тварин та намір спільно працювати на міжнародних майданчиках для поширення належних практик.
